ЗБІР ВОДИ З ПЛОСКИХ НЕ ЕКСПЛУАТОВАНИХ ПОКРІВЕЛЬ

До плоских не експлуатованих покрівель відносяться покрівлі з кутом нахилу не менше 1,4° і не більше 7°. У виняткових випадках допускається влаштування покрівлі з кутом нахилу до 0,7° (Таблиця 1).

ПЕРЕРАХУНОК КУТА НАХИЛУ ДАХУ З ГРАДУСІВ У ВІДСОТКИ

Таблиця 1

ВИБІР ПОКРіВЕЛЬНИХ ВОРОНОК

1.     Вибір воронки за пропускною здатністю

Для неексплуатованих покрівель, використовують воронки двох типів: під‘єднувані вертикально або горизонтально.

Вибір водостічних воронок залежить від конструкції даху, типу гідроізоляції, площі даху, інтенсивності дощу. Із урахуванням усіх цих параметрів підбирається відповідна воронка.

При виборі воронки потрібен розрахунок дебіту зливової каналізації. Розрахунок дебіту поверхневої (зливової) каналізації виконується відповідно до діючих у країні нормативів і методик розрахунку (див. регламент про поверхневі каналізації будівель).

Можливі діаметри під‘єднання покрівельних воронок і їх пропускна здатність:

Таблиця 2

Пропускна здатність залежить від типу, конструкції воронки та типу під‘єднання гідроізоляції.

Примітка. Відповідно до середніх вимог до інтенсивності дощу, пропускної здатності воронок, типових та найчастіше використовуваних вузлів покрівельних конструкцій, а також відповідно до основних вимог до збору води з пласких дахів, вважається, що одна покрівельна воронка діаметром DN110 може обслужити 100 м² плаского даху (за грубими підрахунками).

2.     Вибір воронки за типом гідроізоляції даху

Місця розташування покрівельних воронок є найнебезпечнішими місцями на покрівлі, в яких вода може пошкодити конструкцію будівлі. Тому дуже важливо правильно підібрати покрівельні воронки ще на стадії проектування. Необхідно забезпечити 100% герметичне з‘єднання гідроізоляційного покриття і воронки. Для різних видів покрівельного покриття використовуються різні воронки, фланці яких мають бути виконані з того ж матеріалу, що і гідроізоляція. Для плівкових (EPDM, ТРО, бітумних) гідроізоляційних матеріалів використовуються воронки із затискними, заґвинчуваними кільцями з нержавіючої сталі (Мал.1.1). Воронки для наплавлюваних полімерних гідроізоляційних матеріалів виготовляють із наплавлюваним бітумним гідроізоляційним фланцем (Мал.6). Для ПВХ ізоляції фланець воронки має бути виконаний з ПВХ (Мал.1.2), аналогічно для герметичного з‘єднання гідроізоляції FPO використовують воронки, виготовлені з матеріалу FPO.

3.      Вибір воронки за конструкцією даху

Зазвичай використовуються такі конструкції для не експлуатованих покрівель:

o   Неутоплена конструкція покрівлі.

o   Використовуються стандартні покрівельні воронки (тип підбирається залежно від потрібного діаметра, гідроізоляційного фланця, напрямку з‘єднання (Мал.1.1).

o   Утеплена конструкція даху з пароізоляцією. Використовуються подвійні воронки (тип підбирається залежно від матеріалу пароізоляції і гідроізоляції), які складаються зі стандартної воронки і додаткових подовжувальних елементів, які можуть бути обрізані за товщиною теплоізоляції.

Стандартна воронка влаштовується на перекритті, до неї встановлюється пароізоляція. У стандартну воронку вставляється подовжувальний елемент, який потім вкорочується за товщиною термоізоляції. До фланця подовжувального елементу під‘єднується гідроізоляція даху. Уловлювач листя монтується на подовжувальний елемент.

o   Утеплена конструкція даху без пароізоляції на металевому профілі. Використовуються спеціальні покрівельні воронки з корпусом регульованої висоти за товщиною термоізоляційного шару (від 100 до 160 мм). Фланець гідроізоляційної воронки підбирається відповідно до гідроізоляційного покрівельного покриття.

Основні вимоги до збору води з плоских не експлуатованих покрівель:

o   За наявності внутрішньої водовідвідної системи діаметр і кількість воронок мають бути обґрунтовані розрахунками. На даху має бути не менше двох воронок. Замість двох воронок допускається монтаж однієї воронки разом із переливним пристроєм на парапеті або аварійної воронки з регульованим рівнем води.

o   У загальних випадках відстань між воронками має бути не більше 12 м.

o   Воронки слід розташовувати в найнижчому місці покрівлі. Ухил покрівельного покриття в бік воронки повинен становити як мінімум 1,4°. У радіусі не менше 0,5 м від центру вертикальної воронки поверхня даху повинна мати ухил не менше 6° в бік воронки.

o   Воронки повинні бути встановлені на відстані не ближче 500 мм від краю покрівлі, парапету, слухових вікон, вентиляційних отворів, деформаційних швів і стін, які виступають над покрівлею.

o   Воронка повинна бути захищена від потрапляння листя в трубу.

o   Замерзаючі частини водостічних труб дощової каналізації повинні бути належним чином утеплені або мають підігріватися електричними саморегульованими кабелями. Рекомендується використовувати воронки, в яких заводським способом спроектовано та інтегровано саморегульовані нагрівальні кабелі. Електричні кабелі мають бути накладені чи намотані таким чином, щоб обігрівався весь корпус воронки ( з додатковим використанням алюмінієвої фольги та термоізоляційних матеріалів). В іншому випадку кабель обігріває лише поверхні, що з ним контактують. У цьому випадку може бути порушена герметичність воронки.

Реновація плоских дахів

При реновації плоских дахів, якщо зміна каналізаційних стояків не потрібна, використовуються реноваційні воронки. Їх конструкція дозволяє герметично вбудувати нову воронку в існуючий стояк. Патрубок для встановлення воронки має спеціальні прокладки які забезпечують герметичне з‘єднання воронки з існуючою каналізаційною трубою (пластиковою, чавунною, металевою, можливий внутрішній діаметр труби зазначено в Таблиці 2) (Мал.9,10). Підбираються воронки з різними фланцями залежно від типу гідроізоляції даху. Довгий патрубок воронки дозволяє додатково утеплити дах, що реновується.

Таблиця 3